- Учителю, що Ви думаєте про гроші? - спитав один юнак свого учителя.
- Подивися у вікно, - сказав учитель. - Що там бачиш?
- Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз і чоловіка, який іде на базар.
- Добре. Тепер дивися у дзеркало. Що там бачиш?
- Що ж Ви хочете, щоби я там побачив?! Звісно - себе!
- Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і тоді людина бачить тільки себе.
Довкола нас є багато таких людей, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться назовні, однак бачать та споглядають самих себе.
- Подивися у вікно, - сказав учитель. - Що там бачиш?
- Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз і чоловіка, який іде на базар.
- Добре. Тепер дивися у дзеркало. Що там бачиш?
- Що ж Ви хочете, щоби я там побачив?! Звісно - себе!
- Тепер поміркуй: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і тоді людина бачить тільки себе.
Довкола нас є багато таких людей, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться назовні, однак бачать та споглядають самих себе.
Не дозволяймо, щоби вікна наших сердець стали звичайними дзеркалами.
Немає коментарів:
Дописати коментар