Прототип Шрека жив сто років тому на Уралі

Це може здатися злим жартом або фарсом, але ця неймовірна історія є історично достовірною і правдивою! Прототипом мультиплікаційного Шрека був відомий борець Моріс Тілле (ТІЙЄ). Він народився в 1903 році в Росії, на Уралі, у французькій родині. Його мати працювала вчителькою, а батько - інженером на залізниці. Батько Тійє помер, коли той був маленьким. У дитинствіу хлопчика була абсолютно нормальна зовнішність, його навіть прозвали «Ангелом» через ангелоподібність. Родина в 1917 році у зв'язку з революцією повернулася назад до Франції. Там у хлопчика почалася хвороба - гігантизм. І незабаром він став схожий на відомого нам Шрека.

ВІДЕО

У дитинстві Моріс зовні нічим не відрізнявся від своїх однолітків, скоріше навпаки - його називали «Ангелом» - завдяки миловидним рисам обличчя.

Коли Тійє було сімнадцять років, він помітив набрякання стоп, рук і голови, а в 19 років у нього діагностували акромегалію, захворювання, яке викликається доброякісною пухлиною на гіпофізі, в результаті якої кістки людини розростаються і товщають, особливо в лицьовій частині. При зрості 170 см вага Моріса Тійе становила 122 кг.

В юності Моріс був успішним гравцем в регбі і в 1926 році навіть удостоївся рукостискання самого Короля Англії Георга V за успіхи в спорті. Вступив до Тулузького університету на юридичний факультет, але через деякий час хвороба стала прогресувати і сильно вплинула на його голосові зв'язки. Через хворобу плани про юридичну кар'єру довелося залишити.

У зв'язку з цими жахливими зовнішніми трансформаціями Морісу довелося відмовитися від бажаної кар'єри юриста. Але він не став ставити хрест на своєму житті, а вирішив використовувати свій недолік як величезну перевагу! Моріс відправився до США, щоб стати професійним борцем, а в травні 1940 року він став чемпіоном за версією Американської Асоціації рестлінга, утримуючи цей титул протягом наступних 19 місяців. Він був відомий під кличкою «страшний огр рингу», але надалі його стали називати, як у дитинстві, «французьким ангелом»- завдяки його душевності і доброму характеру.

«Може, з таким обличчям я і зміг би стати адвокатом, але мій голос, схожий на рев віслюка, просто неможливо слухати, тому я пішов до ВМС»,-сказав Тійє в інтерв'ю газеті Lowell Sun Newspaper, Lowell Mass. U.S.A від 8 квітня 1943 року.

Тійє прослужив п'ять років у французьких ВМС в якості інженера.

Моріс Тійє був дуже набожним католиком. У 1947 році він удостоївся аудієнції Папи Римського і був єдиним рестлером за всю історію, якому випала така честь. Багато в чому завдяки матері, яка все життя викладала іноземні мови в католицькій школі, куди ходив і Моріс, до середини 1942 року Тійє вільно говорив російською, французькою, болгарською, англійською та литовською мовами. За все життя він вивчив 14 мов. Моріс Тілле відрізнявся феноменальними інтелектуальними здібностями, про які багато хто навіть і не здогадувався. Він писав чудові оповідання і вірші.

Моріс кілька разів згадував, що провів дитинство в Санкт-Петербурзі. Імовірно, робив він це тільки тому, що американцям так було простіше зрозуміти звідки він родом і де провів більшу частину свого дитинства. Карл Поджелло якось сказав, що поки батько Моріса був живий, за службовими обов'язками він часто їздив у відрядження, а разом із ним подорожувала і його сім'я, ймовірно, саме тому Тійє багато часу і провів у Петербурзі.

До своєї зовнішності Тійе ставився по-філософськи і з гумором. В юності йому було набагато складніше адаптуватися в соціумі, але з віком він зрозумів, як перетворити свої недоліки на переваги.

«Однолітки обзивали мене мавпою, і я дуже засмучувався. Кому сподобається таке? Щоб сховатися від насмішок, я часто йшов на пристань і весь вільний час проводив біля води. Людям, які жили там, було абсолютно байдуже, як я виглядаю»,-написали в журналі Look Magazine 25 квітня 1950 року.

Одного разу він навіть позував для палеонтологічного музею поруч із експонатами неандертальців, зовнішня схожість з якими його дуже тішила.

Карл Паджелло, кращий друг і промоутер Моріса Тійє, помер від раку 4 вересня 1954, цього ж дня, 4 вересня 1954 року, Тійе помер від серцевого нападу, не зумівши пережити втрату близького товариша. На їх спільній могилі встановлено пам'ятник: «І смерть не в силах розлучити друзів». Вони обидва поховані на Литовському національному кладовищі в місті Джастіс, округ Кук, штат Іллінойс, у двадцяти милях від Чикаго.

У лютому 1937 року Тійе в Сінгапурі познайомився з Карлом Поджелло. Поджелло був професійним рестлером, і він переконав Тійє зайнятися тим же. Тійє і Поджелло переїхали до Парижа для тренувань. Тійє два роки проводив бої у Франції і Англії, після чого у 1939 році був змушений виїхати в США через Другу світову війну. [1]

У 1940 році, в Бостоні, штаті Массачусетс, промоутер Пол Боузер розкручував Тійє, який виступав під псевдонімом «Французький ангел», в якості головної зірки. У підсумку він став збирати величезні натовпи в цьому регіоні. У результаті своєї популярності Тійє отримав звання «непереможного», він не програвав протягом 19 місяців поспіль.

У травні 1940 року Тійє виграв бостонський варіант Чемпіонату світу у важкій вазі, протримавши титул до травня 1942 року.

На початку 1942 року він також був чемпіоном монреальского варіанту Світового чемпіонату у важкій вазі.

У 1944 році він повернув собі бостонський титул на короткий час.

У результаті успіху у нього з'явилися наслідувачі-ангели, такі як Тоні Енжел («Русский ангел»), «Шведський супер ангел», Джек Раш («Канадський Ангел»), Владислав Тулін («Польський ангел»), Стен Пінто (« чеський ангел »), Клайв Уелш (« Ірландський ангел »), Джек Фолк («Золотий ангел»), Джил Гуерро («Чорний ангел ») і Джин Ноубл («Дама ангел»). Тійє кілька разів змагався з Тором Джонсоном, якого рекламували під псевдонімом «Шведський ангел».

З 1945 року здоров'я Тійє стало погіршуватися, і він більше не виступав в ролі «непереможного». Постійні головні болі, надмірна втомлюваність, ослаблення зору - це лише дещиця того, що характерно для акромегалії, і, звичайно, професійний рестлінг вніс свої корективи - у Моріса з'явилися серйозні проблеми з серцем. У своєму останньому матчі, що пройшов 14 лютого 1953 року в Сінгапурі, він програв Берту Ассіраті.

У 1950 році чиказький скульптор Луїс Лінк подружився з Тійє і створив ряд гіпсових бюстів як нагадування про його рестлерску кар'єру. Один із бюстів зберігається в чиказькому Міжнародному музеї наукової хірургії.

Інший бюст під назвою «Ангел» виставлено в музеї York Barbell. Два інших бюста зберігалися в приватній колекції, але в 2006 році були передані в дар музею ..

Все його недовге, проте яскраве життя є чудовим прикладом людської мужності і хоробрості. Замість того щоб скаржитися на те, що життя в його розпорядження дало тільки «кислі лимони», він спритно навчився з них робити «лимонад» і насолоджуватися своїм життям. Можна припустити, що Морісу дуже сподобався б його мультиплікаційний прототип Шрек, який також, як і він, є добрим і чуйним всупереч своїй страхітливій зовнішності.

Результат пошуку зображень за запитом "морис тилле вики"

Результат пошуку зображень за запитом "Луис Линк подружился с Тийе и создал ряд гипсовых бюстов в"

Результат пошуку зображень за запитом "Луис Линк и Тийе"