Рефлексія тренінгу
Нещодавно натрапила в мережі на вірш учениці Боромлянського НВК і - не змогла втриматися, щоб не поділитись ним із ВАМИ:
Тепер там вся уже сім’я –
І ти, і брат, твоя сестра,
Твої батьки, зареєстрували навіть... дідуся!
Усі сидять у Однокласниках, Вконтакті,
Спостерігають щось, як у театрі.
Всі ігри й спілкування - в Інтернеті,
тож і летять усі додому, наче на ракеті.
...І так завжди – це ж мережева павутина,
Вона щодня притягує людину.
Отак потрішечки звикаємо до цього,
А час біжить, ми не звертаємось до нього.
Летить, немов ракета,
А ми всі знову біля Інтернета...
Задесенець Ірина, Боромлянський НВК
Мережева павутина... Вона - як Єва: манить, затягує, обплутує...Ні дня, ні ночі ми не можемо прожити, щоб не користуватись ІНТЕРНЕТОМ. Адже він увірвався в наше життя стрімко і впевнено, і нині світ зовсім не уявляється без нього. І - цікава річ: чим більше ти вмієш, тим більшого хочеться, адже стільки незвіданого! Коли ми тільки починали, промайнула думка: ну, це все, з цих хащів не вибратися ніколи, тут можна і застрягнути! Та я змогла - навчилася тому, про що й не мріяла, і цілком цим задоволена. Спасибі ТОБІ, МЕРЕЖЕВА ПАВУТИНКО, і ВАМ, наші ТРЕНЕРИ!!!
Випишіть із хмари слів службові частини мови, введіть їх у речення.
Немає коментарів:
Дописати коментар