ПРИТЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

      Пропоную вашій увазі ще одну притчу, українську легенду, яку розповідав своїм вихованцям видат­ний педагог В.А.Сухомлинський

          Це було давно. В одному селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстер­ність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.

      У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

      Але переможницею стала дружина бідняка — Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до вуст — і заспівала, защебетала пташ­ка, мов жива. Усі стояли на майдані не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня. Аж раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі.

     "Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер" — таке було рішення старих.
      Усі ми трудимось, і кожен чогось-таки вже досягнув у своєму житті, чогось надбав, щось створив своїми руками і розумом. Та все ж "людина залишає себе в людині. Якщо хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх ді­тей," — повчає великий український педагог. Істина ця не нова. Але ко­жен, хто має дітей і серйозно займається їх вихованням, напевне, усвідомлює: виховання дітей не лише найважливіше, але, мабуть, і найскладніше  завдання.