Як калина з*явилася. Легенда

            Колись давним-давно на нашу землю хто тільки не нападав. І ось налетіли турки. А було це ще за часів Київської Русі. 

          Розлетілася тоді чутка, що головного турецького воєводу отруєною стрілою поранено, а отрута смертельна. І тому, хто врятує воєводу, обіцяли нагороду. 

           Багато лікарів приїхало звідусіль, знахарів, але ніхто не зміг допомогти. Тоді прийшла в табір дівчина. Хоч в убогій одежі, та така красива, що неможливо було від неї очей відвести. Воєвода звелів пропустити її. Увійшла дівчина до його намету і не вклонилася, а стала з гордо піднятою головою. Слуги кинулися до неї і занесли над її головою меч, та воєвода зупинив їх. 

— Скажи, чому ти не вклонилася мені? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, — сказав воєвода. 

А дівчина відповіла:

 — Ти мені повинен вклонитися, бо ти прийшов у мій дім, на мою землю. Тебе я не боюся. Ти через два дні помреш, а дорожчого за життя на цім світі немає нічого.

 Воєвода зблід. 

— Якщо ти не допоможеш мені своїм пророцтвом, я звелю відрубати тобі голову.

 Дівчина сказала:

 — Приснився мені сон. У сні я бачила орла. Носом він схожий на тебе. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство у свою державу. Так йому щастило 307 днів. На 309 — він помер від отруєної стріли. Ось, воєводо, відрахуй всі дні твоєї слави. 

             Коли його слуги відрахували, все точно зійшлося.

 — Що ж ти від мене хочеш? — спитав він. 

— Найперше-вклонися до самої землі святої, і слуги твої нехай вклоняться. 

Впали воєвода і всі слуги до самої землі.

 — А тепер слухай, — сказала дівчина. — Життя тобі поверну. Відпусти всіх полонених у свої оселі. Їм треба сіяти, орати, дітей ростити. Покинь мою землю, кров'ю своєю напиши, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ. 

— Зроблю як скажеш. Тільки дай обіцянку, що підеш зі мною. 

— На все піду за свій народ, завойовнику, — відповіла дівчина. 

         Вона вилікувала воєводу і поїхала з ним, а від'їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, я назву цю рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, милує людей своєю красою і повертає їм здоров'я». 

 З того часу і пішла назва калина.

 http://zernyatko.te.ua/publ/16-1-0-353 

"Розплющ очі, потрібно бачити все!". Притча

           Один хлопчина, котрий не був задоволений своїм життям, розказував своєму дідусю, які у нього проблеми і як все в нього погано. Тоді дідусь взяв за руку свого  онука і сказав: «Роздивисьь цю кімнату, і постарайся запам’ятати всі речі, котрі є синіми». Онук досить швидко справився з задачею дідуся. Зразу ж полинуло й друге прохання дідуся: «А тепер, закрий очі і перечисли всі речі червоного кольору». 

       Хлопчина розгубився, не знав, що сказати і спитав: « Я нічого не помітив червоного, адже ти просив запам’ятати речі синього кольору». 

           Дідуган у відповідь мовив, щоб він відкрив очі і озирнувся та побачив, скільки в кімнаті було речей червоного кольору (а було їх багато). Тоді дідусь  продовжив: «Якщо ти шукаєш речі тільки синього кольору, а в житті – тільки погане, то ти і будеш бачити тільки сині речі, і тільки вони будуть запам’ятовуватись і залишатись у твоєму житті. Запам’ятай! Якщо ти шукатимеш погане, то ти його обов’язково знайдеш і ніколи не побачиш доброго…»

Де мій поцілунок? Притча

       Жила колись одна дівчинка на ім`я Цецилія. Її батьки дуже багато працювали.Це була гарна, щаслива сім`я. Лише одного бракувало, але це Цецилія завважила щойно у певний момент. 

      Одного разу, коли Цецилія мала 9 років, вона вперше ночувала в домі своєї подруги Аделі. Коли прийшла пора на сон, мама Аделі відгорнула ковдру і кожну з них поцілувала надобраніч. – Я люблю тебе, – сказала мама Аделі. – І я тебе люблю, – прошепотіла дівчинка. Цецилія просто згубила рівновагу і не могла заснути. Ніхто ніколи не цілував її на добраніч, ані не казав, що любить її. Дівчинка цілу ніч не спала, розмислюючи про це. “А прецінь так повинно бути”. Коли повернулася додому, навіть не привіталася з батьками – побігла до своєї кімнати. Чому мене ніколи не цілували? Чому не обіймали і не казали, що люблять?           

        Цецилія довго плакала, врешті заснула. Багато днів дівчинка ходила ображена. Нарешті постановила втекти з дому. Приготувала свій наплечник – але не знала, куди має податися. Батьки здавались їй холодними, найгіршими у світі. Аж раптом вона знайшла розв`язання. Підійшла до своєї матусі і поцілувала її щоку, зі словами: “Я люблю тебе!” Потім побігла до батька й обійняла його. “Надобраніч, татусю, – сказала вона. – Я люблю тебе!” І пішла до ліжка, залишивши оторопілих батьків у кухні. Наступного ранку, коли прийшла снідати, також поцілувала маму і тата. 

        На автобусній зупинці стала навшпиньки і ще раз поцілувала маму, мовивши при цьому: “Па-па, мамусю, я люблю тебе”. Цецилія чинила так день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Часом батьки відсувалися, сухі й заклопотані. Або ж сміялися з цього. Та Цецилія не здавалася. Вона-бо мала свій план і точно його здійснювала. 

         Одного вечора, перед тим як іти спати, забула поцілувати матусю на прощання. За хвилину двері до її кімнати прочинилися і зайшла мати. 

– А де мій поцілунок? – спитала мама, вдаючи ображену. Цецилія сіла на ліжку і сказала:

 – Ох, я забула! 

Далі поцілувала маму і сказала: 

– Я люблю тебе, мамусю! 

         Потім лягла і заплющила очі. 

Але мама залишилася з нею і врешті сказала:

 – Я теж дуже тебе люблю! 

Потім нахилилася і поцілувала Цецилію у щоку. 

А тоді з удаваною суворістю додала: 

-Ніколи не забувай поцілувати мене перед сном! 

Цецилія усміхнулася і сказала:

 – Це більше не повториться!

 Можливо, сьогодні також хтось чекає на “свій” поцілунок. Від тебе...

                                                                                                                     Бруно Ферреро

: http://zernyatko.te.ua/publ/105-1-0-1550

MICROSOFT НАДАЛА 90% ЗНИЖКУ НА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМП'ЮТЕРІВ УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ

• П'ятниця, груд. 23 2016
• 
  
• 
  
•   

топ youtube

Джерело: Незалежний сайт української діаспори

Корпорація "Майкрософт Україна" встановила на 23 тис. комплектів комп'ютерів власне ліцензійне програмне забезпечення – операційну систему, пакет офісних та антивірусних програм, надавши Міністерству освіти і науки України 90% знижку.

Про це повідомила прес-служба МОН.

Ці комп'ютери були отримані в межах допомоги Україні від Китайської народної республіки. Закупівля ПЗ та послуг з його встановлення здійснювалося через систему "Prozorro". Загальна вартість програм разом із послугою встановлення склала 10 млн гривень, що еквівалентно близько 10% від орієнтовної ціни аналогів.

"Для нас було важливим, щоб до шкіл надійшли комп’ютери, повністю готові до використання в навчальному процесі, і ми могли ефективно використати надану нам допомогу з Китаю. Саме тому було прийнято відповідальне рішення – закупити ліцензійне програмне забезпечення для кожного з цих комп’ютерів. У 2012 році вже був прецедент, коли КНР передало комп’ютери і їх доставили до шкіл як залізо, без встановлення операційної системи. В результаті деякі школи взагалі не використовували обладнання", – зазначила міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Розподіл ПК по Україні здійснюється пропорційно до кількості учнів у кожному з регіонів, а в областях – згідно з потребами загальноосвітніх навчальних закладів (за рішенням обласних та Київської міської державних адміністрацій).

Автор  Оксана Козак

А ВИ ЗНАЛИ? У світі є безліч цікавих традицій, пов’язаних зі святом Миколая, або про Санта Клауса, Діда Мороаз і святого Миколая

Виявляється, у світі є безліч цікавих традицій, пов’язаних зі святом Миколая.
 

От ви, наприклад, знаєте, чому в деяких країнах подарунки кладуть в панчоху чи в черевичок? 

Або що в Миколая є ціла зграя помічників. 

Чи які традиції притаманні українцям в цей день? Ні? Готуйтесь дізнатися ;)

Історія свята 

Отож, вважається, що перші згадки про Миколая, як і традиції святкування, розповсюдились по світу завдяки німцям. Візантійська принцеса Феофано, дружина германського князя Оттона ІІ, розповіла місцевим жителям про святого і вже в 11 столітті вся Європа знала про його добрі справи і ще добріше серце.

Німці напередодні Дня вшанування святого Миколая зазвичай дарували дітям теплий одяг (зима, все ж таки). Згодом, аби малята вірили в чудеса, батьки почали робити це таємно. Далі подарунки урізноманітнились ласощами, шкільним приладдям, іграшками. І так це свято дійшло й до наших часів.  

Імовірно, саме з німецьких земель свято Миколая дійшло і до нас. Кажуть, що українці почали відзначати його у 1088-1089 роках завдяки князю Всеволоду Ярославовичу. А на думку українського історика Михайла Брайчевського, князь Аскольд отримав при хрещенні саме ім'я Микола. Над його могилою кня... ...далі