Премія Стрега – національна премія Італії, яку вручають із 1947 року. З 2014 року (спільно із Радою Європи) засновано Європейську Премію Стрега , яку цього року вручать вдруге.
Минулого року премію отримав іспанський автор Маркос Джіральт Торренте за роман “Час життя”.
До п’ятірки фіналістів цього року увійшли:
Рафаель Чірбес, “На березі” (Іспанія)
Стефан Хертманс, “Війна і скипидар” (Бельгія)
Алан Мабанку, “Шматки скла” (Франція)
Томмі Вірінга, “Це імена” (Голландія)
Катя Петровська, “Можливо, Естер” (Німеччина)
За свої журналістські роботи і першу опубліковану книгу «Можливо Естер» (2013) Катю Петровську, яка народилася ще в радянському Києві, відзначать цьогорічною премією Ернста Толлера.
Товариство ім. Ернста Толлера в Нойбурзі на Дунаї в співпраці з містом Нойбург та клубом «Lions-Club» щодва роки вручає премію «за особливий внесок у галузь, що лежить на межі літератури та політики». Розмір премії – 5000 євро.
Цьогоріч журі присвоює премію 44-річній Каті Петровській за «вдалу літературну спробу відтворити смисл із дифузної суміші з історичних фактів, ненадійних спогадів, сімейних документів та даних очевидців. Переміститися у просторі і часі, відчути власне ставлення до історії – це особисті сміливі ризики, до яких нас змушує авторка. У поєднанні історіографії з літературою вона має багато спільного з Ернстом Толлером».
Лауреатами премії Ернста Толлера свого часу стали Альберт Остермайер, Біляна Срблянович, Фелікс Міттерер, Юлі Це, Гюнтер Грасс, Герхарт Польт, Крістоф Рансмайр.
Вручення нагороди відбудеться 1 лютого 2015 року в міському театрі м. Нойбург на Дунаї. Виголошуватиме промову літературний критик газети Frankfurter Allgemeine Zeitung Сандра Кегель. Водночас заплановано презентацію повного видання творів Ернста Толлера у шести томах, яке з’явилося у видавництві «Wallstein Verlag» м. Ґьоттінґена.
У 2015 році книжка Каті Петровської «Можливо Естер» побачить світ у чернівецькому видавництві «Книги – ХХІ». Про це заявив директор видавництва Василь Дроняк. «Книга Каті Петровської «Можливо Естер» піднімає й досі замовчувану в нашій літературі проблему Голокосту, що був учинений німецьким нацизмом на українських теренах, зокрема в одному з київських урочищ, сумно відомому як Бабин Яр. У ньому були розстріляні не тільки євреї Києва та прилеглих до нього територій, але й чимало українських патріотів, серед них і відома поетеса Олена Теліга. Про це свого часу були написані талановиті твори російських авторів – етапний вірш Євгенія Євтушенка та роман Анатолія Кузнєцова. І ось у Німеччині з’явилася книга киянки за походженням Каті Петровської, яка оповідає про ті далекі трагічні події крізь призму подій сімейної хроніки. Книга отримала великий резонанс у світі й вже перекладена на 18 мов. На черзі й український переклад, який невдовзі планує опублікувати видавництво «Книги–ХХІ». Перекладає книгу відомий український перекладач Юрко Прохасько», – повідомив редактор проекту Петро Рихло.
“Чудово, сильно, вільно й легко зітканий текст”, – так пояснили своє рішення члени журі. Таке визнання виявилося для авторки неочікуваним. “Узагалі-то я хотіла почути трохи більше критики”, – сказала вона, отримуючи нагороду на сцені
Довідка
Катерина Петровська народилася та виросла в Києві 1970 року. Після атомної катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році вона покинула батьківщину, вивчала літературознавство в Естонії, навчалась у США й 1998 року захистила дисертацію в Москві. Від 1999 року авторка мешкає в Берліні та працює журналісткою. Вивчала літературознавство та славістику в Тартуському університеті. В 1994-1995 навчалася в Стенфордському та Колумбійському університетах за стипендією ACTR. 1999 року переїхала до Берліну. Як вільний журналіст працювала для радіо «Мульті-культі», «Німецька хвиля», «Свобода», RBB і WDR. Пише для різних російських, українських і німецьких видань, зокрема Neuen Zürcher Zeitung, Die Tageszeitung та Frankfurter Allgemeine Zeitung. У 2013 році за роман «Vielleicht Esther» («Можливо Естер») Катерині було вручено одну з найпрестижніших літературних нагород Німеччини – Премію імені Інгеборг Бахман.
Інформація: ЛітАкцент
Інформація: ЛітАкцент
Джерело: <a href="http://litakcent.com/2014/12/03/katja-petrovska-otrymaje-premiju-ernsta-tollera/">ЛітАкцент</a>
М.І. Костомаров мав феноменальну пам'ять. Він міг не тільки цитувати окремі
місця з літописів, але й цілі акти і документи. З пам'яті виголошував великі уривки
шевченкових поезій і вірші інших улюблених поетів, декламуючи часто Байрона,
Шіллера, Гете та Максимовича. А найбільше подобалися йому українські думи: поет-
учений пам'ятав не тільки тексти всіх дум, але й усі відомі їхні варіанти. 
Найбільше мов серед українців знав А.Ю.Кримський — український вчений,
письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав:
«Мабуть, шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку,
французьку та англійську мови. В юнацькі - добре оволодів грецькою, турецькою,
італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови вивчав до кінця життя, став ученим-
орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив
після себе понад тисячу наукових праць. Він перший доніс до українського читача
безпосередньо з оригіналів східну поезію, зробив переклад цілої її антології ІХ-ХУ ст.,
додавши вступні наукові довідки.
Перебуваючи у Парижі, Марко Вовчок заприятелювала із знаменитим
французьким фантастом Жюлем Bерном. Наслідком їхньої дружби було те, що Жюль
Верн дав українській письменниці виключне право перекладу його творів на російську
мову. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж.Верна і
сприяла популярності цього письменника в Росії. 
Г.С.Сковорода володів даром передчуття. Те, що він передбачив власну смерть,
відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році
філософ три місяці жив у Києві у свого родича Іустина – начальника Китаївської пустині.
Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід.
Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався
мор і місто було зачинене. 
Один з найвизначніших письменників Франції, історик, філософ,
поет Вольтер написав книжку «Історія Карла XII», яку до кінця XIX ст. було перевидано
понад 100 разів. Дві сторінки в ній присвячено Україні та її гетьманові Івану Мазепі. У
своєму творі Вольтер писав про Україну: «Україна завжди прагнула свободи, але, оточена
Москвою, Туреччиною і Польщею, все була примушена шукати собі протектора в одній з цих держав». Мазепу він описував так: «Це була відважна людина, далекоглядна,
невтомна в праці, хоч і поважного віку». 
Коли О.С.Пушкін лежав смертельно поранений після дуелі, лікар побачив, що
залишилося йому жити лічені хвилини, запитав: ―Може, покликати друзів попрощатися?
Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але
мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, —
найменша у світі: її площа — 0,6 кв. мм. Це майже у 19 разів менше від найменшої
японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком
загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки
безсмертника. 
Читання – пожива для розуму і душі. Але виявляється, це ще й свого роду ліки.
Британські нейрофізіологи з університету Сассекса
дійшли висновку, що жодне заняття не
розслабляє людину так, як читання книг. Душевний стан учасників експерименту за 6 хв.
прослуховування музики
покращився на 61%, 
після чашечки кави – на 54%, 
чи фільм
– всього на 21%. 
– за ті ж 6 хвилин душевний тонус експериментальної групи зріс на
68%. 
відзначив: «Головне, що захопившись змістом книги, людина
розслабляється і забуває про всі неприємні думки». 
