Архів блогу

неділя, 6 грудня 2015 р.

ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ:ЗНАЙ НАШИХ! Військовий міністр УНР, командир Української Галицької армії (УГА) генерал Греків

Історія наша багата на постаті, вся, так би мовити, подієва аура навколо яких є напівзабутою чи взагалі невідомою й невидимою. Тим часом кожна з них символізує щось важливе і значуще не тільки для української історії, а й для всього світу. Власне, йдеться про таких цікавих персонажів, якими пишалася б кожна країна, але...
Одним із тих найвизначніших українських діячів XX століття, що їм вітчизняні політикани постійно «перекривали кисень», був генерал-хорунжий Олександр Греків. Хто він був? Ось основні етапи його тривалого і драматичного життя.
Греків Олександр ПетровичСпогади генерала Грекова мали бути надруковані в журналі "З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ", однак надрукувати їх так і не вийшло....

КАР’ЄРА УКРАЇНСЬКОГО ГЕНЕРАЛА
Тривала напружена і виснажлива збройна боротьба, яка велась у 1917–1921 рр. за українську державність, сформувала серед народу цілу низку визначних воєначальників, які присвятили своє життя і діяльність відродженню України та її війська, виявили високі командирські й осо- бисті якості та заслужили глибоку пошану. Одним з таких визначних борців за незалежність України був військовий міністр УНР, командувач УГА генерал Олександр Петрович Греків...
Генерал УНР Греків навіть у Австрії прагнув створити “Українське козацтво”
Народився він у дворянській сім’ї в селі Сопич Глухівського району Сумської області. У 1897 р. закінчив юридичний факультет Московського університету, у 1899 р. — Московське військове училище. З 1900 р. служив у Лейб-гвардії єгерському полку; після закінчення Миколаївської військової академії (1905 р.) — командир роти цього ж полку. З 1907 р. — старший ад’ютант штабу 3-ї гренадерської дивізії в Москві; з 1908 р. — старший ад’ютант штабу1-їгвардійської дивізії в Петербурзі; з 1910 р. — помічник старшого ад’ютанта штабу військ гвардії та Петербурзького військового округу. Водночас з 1908 р. викладав політичну та військову історію й тактику у військових училищах Петербурга. З початком Першої світової війни (1914 р.) — начальник штабу 74-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту; з 1915 р. — начальник штабу 1-ї гвардійської піхотної дивізії. З квітня 1917 р. — командувач Лейб-гвардії єгерським полком (на чолі якого відзначився в боях під Тернополем влітку 1917 р.), з серпня 1917 р. — начальник штабу 6-го армійського корпусу, з вересня 1917 р. —генерал-майор. У грудні 1917 р. перейшов на службу до УНР; командував Сердюцькою дивізією, пізніше — начальник штабу Київського військового округу. З березня 1918 р. — помічник міністра військових справ УНР. Після проголошення Української Держави — гетьманату (квітень 1918 р.) перейшов в опозицію до режиму П. Скоропадського, очолив військове товариство «Батьківщина». У жовтні 1918 р. короткий час перебував на посаді начальника Головного штабу українського війська. У листопаді 1918 р. призначений Директорією на посаду головнокомандувача польовими арміями. У грудні 1918 — січні 1919 р. за дорученням Директорії проводив переговори з французьким командуванням (м. Одеса), обіймав посаду командувача військами Директорії в Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях. У січні — лютому 1919 р. — міністр військових справ УНР, у лютому — березні 1919 р. — наказний отаман Армії УНР. У березні 1919 р., після розколу в Директорії, виїхав до Галичини (Західна Область УНР); з травня 1919 р. — командувач Української Галицької Армії (УГА). Керував операцією УГА «Чортківська офензива» (8 червня 1919 р.). У липні 1919 р. через конфлікт з владою Західної Області УНР вийшов у відставку, виїхав з сім’єю до Румунії. З 1920 р. жив у Відні; з лютого 1921 р. — заступник голови Всеукраїнської Національної Ради. З 1938 р. — член віденського відділу Української громади; у 1939 р. здійснив невдалу спробу створити військову організацію «Українське козацтво». У 1948 р. був заарештований радянською розвідкою, вивезений до СРСР і ув’язнений у м. Києві; у липні 1949 р. засуджений до 25 років позбавлення волі, ув’язнення відбував у таборі «Озерлаг» (Східний Сибір). У 1956 р. звільнений; повернувся до Відня, де й помер.
27 липня 1989 р. реабілітований посмертно.
 http://www.ukrainians-world.org.ua/

ІСТОРІЯ І КУЛЬТУРА: КІНОМИСТЕЦТВО: ПРЕМ’ЄРА ФІЛЬМУ “ЛЕГІОН. ХРОНІКА УГА” В КИЄВІ





3 грудня в столичному Будинку кіно відбулася прем’єра фільму “Легіон. Хроніка УГА” режисера Тараса Химича. 
Зал був заповнений вщерть, глядачів стояли навіть у проходах. 
Показ пройшов у рамках кінолекторію УІНП.
Стрічку представив Голова УІНП Володимир В’ятрович.
“Часом один фільм може зробити більше, ніж десятки томів написаного тексту. Тому я дуже втішений, що в Україні з’являється якісне історичне документальне кіно. І коли ми говоримо про таке кіно — то говоримо в першу чергу про Тараса Химича, який уже зробив кілька вагомих історичних проектів”.
Він наголосив на важливості стрічки саме зараз: “У тому протистоянні, що зараз є з Росією, російську армію не переможе пострадянська армія. Її переможе тільки українська армія, яка спирається на українські військові традиції. Наше завдання як істориків відкривати й доносити правду про військові традиції. У цьому відношенні фільми Тараса Химича надзвичайно важливі. Цей фільм ми будемо показувати по військових частинах і їздити з ним по прифронтовій зоні”.
Цю думку розвинув також начальник відділу інформаційно-пропагандистського забезпечення управління пропаганди головного управління по роботі з особовим складом Збройних сил України підполковник Поровський Микола. Він подякував за “створення ідеологічної зброї, яка сьогодні так потрібна для Збройних сил, для виховання моральної переваги українського воїна над московським ворогом, проти якого воюємо. Такі фільми потрібні як патрони, як зброя, адже тільки сформувавши глибоку мотивацію українського вояка, відданість до українських військових традицій ми зможемо створити цю перевагу. Надзвичайно важливо на прикладі цього фільму ув’язати в єдиний ланцюг визвольну боротьбу 1918 року, визвольну породьбу УПА і сучасну визвольну боротьбу, адже це — ланки одного ланцюга визвольної боротьби українського народу за нашу незалежність, за майбутнє України”.
Джерело: www.memory.gov.ua 

Від  абеткадояма   

Електронні словники. Тлумачний словник української мови

штурпак
-а́, ч., діал.
1) залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок;
2) перен. Дурень, бовдур.
 

четвер, 3 грудня 2015 р.

Контрольна робота

Українська драматургія і театр 70-90-х років XІX століття

І варіант

Початковий рівень (кожна правильна відповідь – 0,5 бала)

1. Хто створив театральну трупу, яка згодом дістала назву театру корифеїв?
2. Назви видатних жінок-акторок театральних труп 70-90-х років XІX століття.
3. Які події лягли в основу сюжету пєси Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»?
4. Визнач жанр пєси Івана Карпенка-Карого «Сава Чалий».
5. Хто поклав на музику поезію Михайла Старицького «Виклик»?
6. До якої манери письма тяжіє М. Старицький, зображуючи українців у повісті «Оборона Буші»?

Середній рівень (кожна правильна відповідь – 1 бал)

7. Визнач тему пєси Івана Карпенка-Карого «Наймичка».
8. Яку проблему порушує М. Старицький у поезії «До молоді»?
9. Назви основні ознаки комедії.

Достатній рівень (кожна правильна відповідь – 1,5 бала)

10. Схарактеризуй образ Яна Шмигельського із пєси Івана Карпенка-Карого «Сава Чалий».
11. Склади план до характеристики образу Орисі Завісної з повісті М. Старицького «Оборона Буші».

Високий рівень (максимальна кількість балів – 3)

12. Виконай одне із завдань.
 
    А) Порівняй образи Сави Чалого (Іван Карпенко-Карий «Сава Чалий») та Єремії Вишневецького (І.Нечуй-Левицький «Князь Єремія Вишневецький»).

    Б) Порівняй образ головного героя комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєра з образом головного героя твору «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого. Який із цих персонажів тобі більше імпонує і чим саме?

Контрольна робота


Українська драматургія і театр 70-90-х років XІX століття

ІІ варіант

Початковий рівень (кожна правильна відповідь – 0,5 бала)

1. Хто сформував новий театральний колектив після поділу у 1885 році театру корифеїв на дві автономні трупи?
2. Назви видатних чоловіків-акторів театральних труп 70-90-х років XІX століття.
3. Скільки дітей із родини Тобілевичів стали активними діячами театру корифеїв? Назви їх.
4. Визнач жанр пєси Івана Карпенка-Карого «Наймичка».
5.  Розстав події з повісті «Оборона Буші» М.Старицького у хронологічному
    порядку:
    А) спогади Антося про зустрічі з Орисею;
    Б) Орися впустила Корецького до Буші;
    В) підготовка козаків до повстання;
    Г) отець Василь розкриває таємницю підземних погребів;
    Ґ) теплі слова Антона про український народ;
    Д) загибель Орисі й Антося;
    Е) Орися вбиває батька.
6. До якого виду лірики відносяться рядки:
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Середній рівень (кожна правильна відповідь – 1 бал)

7. Яка головна думка пєси І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля»?
8. Кому присвячує М. Старицький баладу «Гетьман»?
9. Назви основні ознаки трагедії.

Достатній рівень (кожна правильна відповідь – 1,5 бала)
10. Схарактеризуй образ поміщика Цокуля із пєси І. Карпенка-Карого «Наймичка».
11. Які моральні норми розглядаються І. Карпенком-Карим у пєсі «Сава Чалий»?

Високий рівень (максимальна кількість балів – 3)

12. Виконай одне із завдань.
      А) Порівняй образи Марисі (І. Карпенко-Карий «Мартин Боруля») та Наталки (І.Котляревський «Наталка Полтавка»).

      Б) Проаналізуй, у чому виявляється поєднання романтичної і реалістичної манери зображення у повісті М.Старицького «Оборона Буші».