Кен Робінсон - Новий погляд на систему освіти

ПОЛОЖЕННЯ про атестацію педагогічних працівників - Офіційний сайт "Бердянського коледжу ТДАТУ"

ПОЛОЖЕННЯ про атестацію педагогічних працівників - Офіційний сайт "Бердянського коледжу ТДАТУ"

Любомир Гузар про мир, єдність, релігію і не тільки...

Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра.

Цитати Любомира Гузара

§  Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним - це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.  

§  Проблема інтернету в тому, що ми не можемо визначити, що це: інформація чи формація? Сьогодні навіть діти володіють великою кількістю інформації, знають ті речі, про які я в дитинстві навіть не підозрював. Але вони не знають, що з цим усім робити.  

§  Єдність — це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть — нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене. 

§  Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного — тільки вбити.

§  Європа відіграє значну роль в історії людства лише в останні дві тисячі років, а це зовсім небагато. Вона переживала становлення, злет, а зараз на неї, можливо, насувається занепад.

§  Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. 

§  Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.

§  Культурною ми називаємо особу, яка вміє з повагою ставитися до інших людей. Культура такої людини полягає не в її вмінні творити гарні речі, а в якості її стосунків з іншими людьми

§  Еліта - це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед. Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне — людську гідність.

§  Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.

§  Ми маємо щось лише тоді, коли прагнемо до чогось величного і чистого. Ми будемо пропащими, якщо думатимемо лише про задоволення власних потреб.

§  Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.

§  Еліта — це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко рішення. Це люди, які вміють дивитися далеко вперед…Треба дивитися далі, значно далі вперед, щоб розуміти наслідки власних рішень. Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне — людську гідність.

§  Ми дійшли до того, що людина дивиться на іншу людину як на ворога. Так багато насильства на телебаченні, що людина звикає до нього, думає, що так має бути. Коли нашим богом стає гріш, ми можемо дуже багато зробити, і це дуже небезпечно.

§   Людина здорова, сильна часом ображається, коли хочемо щось для неї зробити: “Мені нічого не потрібно, дякую, я все маю”. Людина хвора, немічна, пристаріла може радіти увесь день, коли до неї хтось щиро звернеться. Заради радості, яку можемо так принести Богові і ближньому, варто трудитися, жертвувати свій час і свої зусилля.

§  Мусимо вчити наших людей не підтримувати корупцію. Я сміюся, коли чую про великі державні програми, про законодавчу боротьбу з корупцією. Все це сміх! Що таке корупція? Це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати.

§  Єдність — це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть: нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене…

§  Якби ми, поділені, далекі один від одного, щиро хотіли бути ближчими до Христа, ми би  ставали ближчими один до одного. Якщо ми з’єднані з Христом стовідсотково, ми стовідсотково з’єднані між собою.

Учитель має втішатися повагою батьків учнів, а батьки повинні поважати гідного вихователя їхніх дітей, – Любомир Гузар

Джерело: 

1 57729

У травні 2018 року буде вже рік, як відійшов у вічність Блаженнійший єпископ-емерит Української греко-католицької церкви Любомир Гузар. Він був моральним авторитетом нації. Він не кричав і не наказував. Але вів за собою тисячі людей дорогою любові й поваги до іншого.  Його промови миттєво розбирали на цитати.  Згадаємо його роздуми про відповідальність перед дітьми і замислимося…

….Цього разу хочу поміркувати над дещо іншою за своєю суттю відповідальністю — перед дітьми. Діти — важливі члени нашого суспільства, замислитися про відповідальність перед якими спонукає нас подвійна річ.

По-перше, діти не залишаються дітьми на дуже довгий час, бо процес формування майбутнього громадянина триває приблизно до двадцяти п’яти років. А, по-друге, від їх виховання залежить майбутнє нашого суспільства – держави.

Конкретніше, на що бажаю звернути увагу шановних читачів, – це представлення теми у формі відповідальності супроти дітей та молоді.

Цю відповідальність повинні брати на себе різні групи, що мають вирішальний вплив на розвиток громадян від моменту народження до, приблизно, закінчення навчання чи, іншими словами, до досягнення зрілості.

«Групи»  – це передовсім батьки, а далі вчителі на різних рівнях, а остаточно – все суспільство. Батьки, через яких народжується нова людина або, точніше, через яких людина від Господа отримує дар життя, мають визначальний вплив на розвиток особистості, а властиво – на її подальше життя.

Не беруся детально розглядати, які саме завдання мають батько й мати в перші роки життя дитини. На цю тему існує багато літератури, з якою дорослі повинні ознайомитися, щоб належно виконати своє покликання.

Існують також різні заходи (наприклад, зустрічі для наречених), організовані церковними чи суспільними групами.

Хочу обмежитися в цьому короткому дописі згадкою про два елементи, необхідні в перші роки життя.

Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.

Інший необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.

Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.

Наступна група, приклад якої є дуже вагомий у процесі виховання дитини, – це вчителі початкової та середньої школи.

Починаючи розмову про вчителів, автор цих рядків свідомо вжив слово «приклад». Бо зазвичай ми вважаємо школу установою, в якій дитина суто отримує знання. Так, знання потрібні, але це не найважливіше в процесі виховання.

Першочерговим є приклад вчителя чи вчительки, який захоплює дитину і зроджує в неї почуття глибокої пошани до своїх шкільних вихователів, такою мірою, що дитина бажає рівнятися на них.

Учитель, який тільки передає інформацію, властиво, мало відрізняється від бездушного комп’ютера. Тому установи, які виховують майбутніх педагогів, приймаючи абітурієнтів на навчання,  повинні звернути особливу увагу на їхні особисті прикмети.

Хотів би додати стосовно вчителів ще одне зауваження. Учитель має втішатися повагою батьків учнів, а батьки – зі свого боку – повинні поважати гідного вихователя їхніх дітей.

У житті молодої людини дуже важливим є період від 12 до 18 років. Це час, коли вже закінчилося дитинство, і людина починає критично мислити, розрізняти те, що будує гарні стосунки між людьми, і те, що їх робить одне до одного байдужим, безсердечним.

За умови нормального розвитку людина, хоч ще дуже молода, починає захоплюватися тим, що добре, й оминати те, що її вражає. Вона також починає самостійно вибирати, із ким спілкуватися.

Однак цей приблизно другий десяток життя людини має свої особливості, що можуть серйозно вплинути на її подальший розвиток.

Однією з цих особливостей є вплив батьківського життєвого прикладу. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.

Навпаки, батьки, які на перше місце в щоденному житті висувають справжні духовні цінності, передають їх як найкращу спадщину своїм нащадкам.

Це передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину. Тож відповідальність батьків стосовно дітей у цей період їхнього життя не перестає бути надзвичайно важливою.

Звісно, не можна закривати очей і на інші джерела впливу на дітей і молодь, серед яких дуже важливими є ЗМІ та оточення ровесників. Автор цих рядків сподівається, що для аналізування цього буде інша нагода, хоча вже сьогодні запрошує батьків та інших зацікавлених осіб подумати і робити свої висновки.

Процес виховання далеко не вичерпується із закінченням середньої школи.

Добре впорядковане суспільство, що будує своє життя на солідних основах, забезпечує собі гарне майбутнє. Однак даймо щиру відповідь на запитання: чого можна сподіватися від майбутніх лікарів, юристів, підприємців, науковців, по суті, представників усіх професій, які свої оцінки та дипломи «купили», а не здобули власним зусиллям?

На превеликий жаль, наша вища освіта веде злочинну діяльність. Наслідки такої безвідповідальності з боку викладачів і керівництва навчальних закладів супроти майбутніх професіоналів чи працівників взагалі годі собі уявити.

Паралельно з цим можна хіба тільки розглядати крайній безлад у політичному житті, який баламутить майбутнє покоління громадян, що все ж таки мріє жити  в упорядкованому світі.

Сьогоднішня дітвора повинна бути основою нашої надії на справді краще майбутнє. Тому благаю всіх безвідповідальних батьків і вчителів схаменутися та не розбазарювати єдиний справжній скарб нашого народу. Так хочеться вірити, що зможемо відкинути погане і плекати те, що найкраще, найцінніше….

Любомир Гузар

РОБОТА В КОЛЕКТИВІ. КАР*ЄРА: 3 типи співробітників, які всіх дратують

Work.ua дібрав поширені  характеристики працівників, що отруюють життя всьому колективу. Сподіваємося, ви не знайдете у себе цих недоліків.

Кожен колектив - як окремий осередок суспільства, в якому є свої правила, свої «зірки», улюбленці і подразники. Work.ua на прикладі кіношних героїв розповідає,

 хто ризикує отримати погану славу і стати справжнім вигнанцем у команді.

Боягуз

У цього фахівця ніколи не допросишся власної думки. Він усім і завжди підтакує, з усіма згоден, при цьому своїх рішень у нього ніколи немає. На нього неможливо покластися у відповідальній ситуації, йому не можна довірити нічого серйозного, так як він завжди боїться помилитися. Зрештою на таку людину звалюють найпростішу монотонну роботу, яка не потребує особливої відповідальності.

У певний момент він ризикує цілком втратити свій авторитет і навіть втратити місце в компанії через повну відсутність амбіцій і рішучості.

Бовдур

Цей співробітник - джерело всіх проблем і турбот. Будь-яке завдання він виконує не так, як потрібно, зриває терміни, робить помилки. На відміну від Боягуза, він зовсім не боїться зробити щось не так і хапається за все на світі, в результаті не досягнувши успіху ні в чому.

Він дратує своєю манерою швидко і необдумано приймати рішення, перехоплювати ініціативу і «вбивати» навіть найкращу ідею. Іншими словами, такого колегу можна назвати вискочкою, який тягне ковдру на себе, нічого не віддаючи натомість.

До того ж йому не можна довірити нічого секретного. Такій людині складно тримати язик за зубами, вона хоче першою доносити «сенсації», за що може дорого поплатитися.

Бувалий (Перевірений)

Ще один герой нашого «роману». Він усе знає, все бачив, все вміє і всіх без кінця повчає. Замість того, щоб використовувати свої знання в справі, він лише вказує всім на помилки, нічого не радячи натомість і ніяк не допомагаючи поліпшити ситуацію.

Він уже займався таким же проектом, як у вас і, звичайно ж, зробив все в сто разів краще і швидше. Але він нічого вам не розповість і не допоможе - на це у нього немає часу або сил.

Такий співробітник часто «грає в одні ворота» і врешті-решт може залишитися не при справах. Адже для командної роботи потрібні люди, яким властиві взаємодопомога, делегування і бажання ділитися досвідом із колегами.

Як боротися з подразнювачами

Якщо у вашій компанії з'явився хтось із цієї трійці, слід одразу дати зрозуміти, за якими правилами ви звикли грати. Поговоріть із порушником спокою, поясніть, що  він міг би змінити в роботі і звичках, щоб стати цінним членом команди. Не будьте різким, але і не дозволяйте собою маніпулювати. 

Якщо відверта розмова не допомагає, можливо, варто залучити до вирішення проблеми начальство або співробітників з кадрового відділу. Адже через одного токсичного співробітника може страждати вся команда і її проекти.

Будьте взаємоввічливими, і нехай  вам ніколи не трапляються подібні «фахівці», а робота приносить задоволення!

За матеріалами work.ua