Архів блогу

середа, 28 грудня 2016 р.

ЛЕГЕНДА ПРО БАРВІНОК


Результат пошуку зображень за запитом "барвінок і дівчина"    Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. 
Пов’язане зображення     Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. І ось прийшов день весілля. 
     Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу. Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було.          
Результат пошуку зображень за запитом "барвінок і дівчина"    Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом... 
   А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. 
Результат пошуку зображень за запитом "барвінок і дівчина"   Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.... Результат пошуку зображень за запитом "барвінок і дівчина"
ДЖЕРЕЛО  

субота, 24 грудня 2016 р.

І знову про калину... Українська легенда


          Все пішло з того часу, коли красуня Калина полюбила красеня-козака Гриця. Полюбити полюбила, а того не знала, що те кохання не принесе їй щастя. Не знала, що батько Гриця вже домовився з багачем Балабухою про заручення сина з його донькою Ганною. А сам Гриць, побачивши і зрозумівши, що Калина закохалась у нього, почав до неї ходити. Кохання до Гриця цілком полонило Калинине серце— дівчина ні про кого не хотіла й слухати. І ось раптом як грім з ясного неба: Гриць одружується з багачевою дочкою Ганною!.. ...
Результат пошуку зображень за запитом "кущ калини на могилі"            Гучне весілля втягнуло в свою хмільну круговерть майже все село. Серед дружок Ганни була й Калина. Хоч серце її кров'ю обливалося, та ні поглядом, ні словом не показала горда дівчина свого горя. Гриць, крадькома поглядаючи на Калину, тішився в душі, що вона так легко сприйняла його зраду. Звідки було йому знати, на що здатна зневажена дівчина. Почалися танці. 
          Гарна струнка Калина стала перед столом, за яким сиділи молодята, вклонилася, запрошуючи молодого до танцю. Що робити Грицеві? Хочеш не хочеш, встав він з-за столу і пішов у танок. Майже всі присутні на весіллі знали про зальоти Гриця до Калини, тому з цікавістю спостерігали, як вони танцюють.  Вихорем кружляв молодий навколо дівчини, а вона то лебідкою пливла, то, мов вітер весняний, проносилася по світлиці. І ніхто не помітив, як у якусь коротку мить вона встигла шепнути Грицеві: «Вийди, я тебе чекатиму біля річки». Задихані, розчервонілі, вони скінчили цей шалений танець під останній удар бубна та й розійшлися по своїх місцях.
              За якийсь час Калина непомітно зникла. Захмелілі гості не побачили, коли слід за нею вийшов із світлиці :і молодий.
         І ось вони стоять над річкою. Калина, хоч яка вона була горда, не стрималася, плакала невтішно, припадаючи до Грицевих грудей. А він стояв, не знаючи, що робити. Жаль було йому Калини, але ж не більш, бо любов його була як та падуча зірка — спалахнула та й погасла. Та й пам'ятав Гриць, що треба вертатися до хати, адже там на нього чекала молода. Саме молода й помітила, що нема в хаті ні Гриця, ні Калини.
        Страшний здогад прокрався в її душу, ревнощі ножем кольнули в серце. І вона вибігла в нічну темінь. А   там,   побачивши   Калину   в   обіймах   Гриця,   крикнула:
 —  Ах ти, розлучнице проклята! Ти задумала відбити в мене мужа! Ніколи цьому не бути!-З цими словами вхопила свою суперницю за пишну косу, відірвала від Гриця. 
            Розгнівана і горда, Калина обхопила Ганну обома руками і потягла до кручі, під якою вирувала річка.
 —  Не будеш же й ти його парою,— вигукнула і разом з Ганною кинулась у вир. 
        На ранок люди знайшли тіла обох утоплениць — одна одну вони тримали мертвою хваткою. Насилу вдалося розчепити їхні закляклі руки. Ганну як законну Грицеву дружину поховали на цвинтарі, а Калину як розлучницю і душогубку — на високій кручі над річкою. 
Результат пошуку зображень за запитом "дві сестри калина"
           На другу весну на скромній Калининій могилці виріс високий кущ і зацвів білим запашним цвітом. А на осінь краплинами крові заясніли на нім червоні, гіркуваті на смак ягоди. Так і назвали люди той кущ по імені дівчини — калиною. 
           І, мабуть, через те, що кохання забрало життя у молодої дівчини, що з кохання зріс цей кущ, має калина стільки цілющих соків. 
          Так розповідає легенда. Чи було все те насправді, хтозна! Бо є ж у легендах і правда, і поетична вигадка. 
Результат пошуку зображень за запитом "кущ калини на могилі"Але ж калина є насправді, і люди її дуже шанують за високі цілющі якості.

Матеріал читайте тут: http://zernyatko.te.ua/publ/79-1-0-532

Як калина з*явилася. Легенда


            Колись давним-давно на нашу землю хто тільки не нападав. І ось налетіли турки. А було це ще за часів Київської Русі. 
         Результат пошуку зображень за запитом "напали турки на україну" Розлетілася тоді чутка, що головного турецького воєводу отруєною стрілою поранено, а отрута смертельна. І тому, хто врятує воєводу, обіцяли нагороду. 
           Багато лікарів приїхало звідусіль, знахарів, але ніхто не зміг допомогти. Тоді прийшла в табір дівчина. Хоч в убогій одежі, та така красива, що неможливо було від неї очей відвести. Воєвода звелів пропустити її. Увійшла дівчина до його намету і не вклонилася, а стала з гордо піднятою головою. Слуги кинулися до неї і занесли над її головою меч, та воєвода зупинив їх. 
Пов’язане зображення— Скажи, чому ти не вклонилася мені? Я завоював півсвіту, мені царі вклоняються, — сказав воєвода. 
А дівчина відповіла:
 — Ти мені повинен вклонитися, бо ти прийшов у мій дім, на мою землю. Тебе я не боюся. Ти через два дні помреш, а дорожчого за життя на цім світі немає нічого.
 Воєвода зблід. 
— Якщо ти не допоможеш мені своїм пророцтвом, я звелю відрубати тобі голову.
 Дівчина сказала:
 — Приснився мені сон. У сні я бачила орла. Носом він схожий на тебе. Він палив міста і села, а людей гнав у рабство у свою державу. Так йому щастило 307 днів. На 309 — він помер від отруєної стріли. Ось, воєводо, відрахуй всі дні твоєї слави. 
             Коли його слуги відрахували, все точно зійшлося.
 — Що ж ти від мене хочеш? — спитав він. 
— Найперше-вклонися до самої землі святої, і слуги твої нехай вклоняться. 
Впали воєвода і всі слуги до самої землі.
 — А тепер слухай, — сказала дівчина. — Життя тобі поверну. Відпусти всіх полонених у свої оселі. Їм треба сіяти, орати, дітей ростити. Покинь мою землю, кров'ю своєю напиши, що ніколи не прийдеш грабувати мій народ. 
— Зроблю як скажеш. Тільки дай обіцянку, що підеш зі мною. 
— На все піду за свій народ, завойовнику, — відповіла дівчина. 
         Вона вилікувала воєводу і поїхала з ним, а від'їжджаючи, прощаючись із сестрою Калиною, сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, я назву цю рослину, яку я найбільше люблю, бо росте вона в найкращих куточках, милує людей своєю красою і повертає їм здоров'я». 
 З того часу і пішла назва калина.


Результат пошуку зображень за запитом "дві сестри калина"

"Розплющ очі, потрібно бачити все!". Притча


Пов’язане зображенняРезультат пошуку зображень за запитом "дідусь і хлопчик рисунки"           Один хлопчина, котрий не був задоволений своїм життям, розказував своєму дідусю, які у нього проблеми і як все в нього погано. Тоді дідусь взяв за руку свого  онука і сказав: «Роздивисьь цю кімнату, і постарайся запам’ятати всі речі, котрі є синіми». Онук досить швидко справився з задачею дідуся. Зразу ж полинуло й друге прохання дідуся: «А тепер, закрий очі і перечисли всі речі червоного кольору». 
       Хлопчина розгубився, не знав, що сказати і спитав: « Я нічого не помітив червоного, адже ти просив запам’ятати речі синього кольору». 
           Дідуган у відповідь мовив, щоб він відкрив очі і озирнувся та побачив, скільки в кімнаті було речей червоного кольору (а було їх багато). Тоді дідусь  продовжив: «Якщо ти шукаєш речі тільки синього кольору, а в житті – тільки погане, то ти і будеш бачити тільки сині речі, і тільки вони будуть запам’ятовуватись і залишатись у твоєму житті. Запам’ятай! Якщо ти шукатимеш погане, то ти його обов’язково знайдеш і ніколи не побачиш доброго…»

Результат пошуку зображень за запитом "старики и внуки рисунки черно-белие"