четвер, 10 березня 2016 р.

Не беспокойтесь, что ваши идеи украдут..

Не беспокойтесь, что ваши идеи украдут.
Если эти идеи хороши, вы должны вбить их людям в глотки.

Говард Гетевей Ейкен,

американський піонер комп'ютеробудування

середа, 9 березня 2016 р.

А ВИ ЗНАЛИ, ЯК поставити букву “ґ” на комп’ютері?

Буква “Ґ”

Буква “Ґ” стійко витримала боротьбу за виживання. З приходом радянської влади вона була вилучена з алфавіту і повернулась на законне місце тільки в 1989 році.

Як поставити букву “ґ” на комп’ютері?

Затискаємо праву кнопку “Alt” і після цього натискаємо букву “г”.

Як поставити велику букву “Ґ”?

Процедура та ж сама, але додаємо затискання клавішу “Shift” – “Shift” + правий “Alt” + “Г”.

Задля запобігання усіляким непорозумінням, давайте згадаємо,

що то за літера

та яка її історія...

ЧИТАТИ ВІКІПЕДІЮ...

У 1989 році новим Українським правописом відновлено-таки історичну справедливість - на своє місце у нашій абетці повернуто літеру ґ.

Літера ґ в українській мові передає задньоязиковий зімкнений приголосний, що відповідає російському г. Такий приголосний маємо у словах аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт, ґрасувати, ґрати, ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик, леґінь тощо... Ця ж літера (а з нею і звук) зберігається у похідних від цих слів.

Особливу увагу слід звернути на випадки, коли наявність г або ґ змінює значення слова. Так,

ґвалтувати означає здіймати галас, кричати; проте гвалтувати - рос. "насиловать"; тобто, якщо хтось назвав вас ґвалтівником, то нічого поганого він і на гадці не мав;
ґніт - рос. "фитиль", а гніт - гноблення, насилля;
ґрати - рос. "решетка", проте грати - рос. "играть"; тут цікава розбіжність лише у г/ґ у вимові таких речень, як "я збираюсь заграти", та "я збираюсь за ґрати".

Що ж до історії букви ґ, то вона є досить давньою...

Проривний g існував в українській мові ще з часів відокремлення її від давньоруської. У XIV-XVII ст. ґ на письмі передавали за допомогою сполуки кг - кгрунтъ, кгвалтъ, кганокъ. Вперше літеру ґ було введено у "Граматиці" М.Смотрицького в 1619р. Закріпив її й П.Беринда у 1627р. у своєму словнику "Лексиконъ словено-росскій". Але з приєднанням України до Росії щодо правопису уряд імперії проводив політику "дабы никакой розни не было", отже літера ґ була вилучена з правопису, а натомість українці знов почали вживати або кг, або g. Так, у творах того часу зустрічаємо: кгудзь, Gанжа, Gузенко і навіть Кгерgель.

Так, автор першої новоукраїнської граматики - О.Павловский - змушений був писати кгвалтъ, кгузiкъ, кгуля; а П.Куліш - Gерусів. І ще активніше почала використовуватися сполука кг після сумнозвісних Валуєвського і Емського указів. Революція зняла була обмеження на вживання літери ґ, але у 1933 році ґ знов було вилучено з українськго алфавіту.

Восени 1989 p. правописна комісія при Президії АН УРСР ухвалила повернути літеру ґ в український алфавіт.

вівторок, 8 березня 2016 р.

ЦИТАТИ ВІДОМИХ ПРО...

Вони є всюди — ці дивні люди, які не знають, що вчора — це вчора, і які щоранку прокидаються з торішніми думками в голові.

У світі ...потрібно вміти мріяти...

У світі, повному ненависті, потрібно вміти сподіватися. У світі повному зла, потрібно вміти прощати. У світі, повному відчаю, потрібно вміти мріяти. У світі, повному сумнівів, потрібно вміти вірити.

Майкл Джексон

З образою жити досить просто

З образою жити досить просто. Механізм образи багато чого спрощує. Я хороший – вони погані, ось я і образився. Образа знімає провину. Образа навіть виправдовує. Але якщо ображатися довго і на багато чого, то через деякий час можна виявити себе прекрасного, який живе у поганому і образливому світі серед поганих і образливих людей. А якщо не ображатися, то питання виникнуть здебільшого до самого себе. І тоді можна відчувати себе не найрозумнішим, не найбільш правим і не найпрекраснішим у світі, але при цьому жити серед хороших людей і в не гіршому із світів.

Розуміння краще за знання?

Вся біда в тому, що людина, в усякому разі, типова людина з народних мас, та, яку ви маєте на увазі, коли говорите «про нас» або «не про нас», – з легкістю долає свою потребу в знаннях. По-моєму, такої потреби і зовсім немає. (більше…)

Україна не бідна

Кажуть, що Україна — бідна, але як 46-мільйонна країна, що має такі запаси, землю, таких людей, може бути бідною? Вона приречена бути багатою при правильній системі, правильному функціонуванні влади та нормальній моралі. Ми вже звикли так думати, це наша ментальність і філософія. Хіба вам цікаво жити в такій країні? Ми маємо разом домовитися жити чесно, дотримуючись моральних правил: не красти, не заздрити, намагатися допомагати одне одному. Я думаю, кожен з нас живе так зі своїми друзями й близькими. Я, наприклад, живу і ніколи не зраджую своїм принципам. Чому ж ми не можемо жити так усією країною?

Святослав Вакарчук (на зустрічі з харківськими студентами)

Кримінологія і політика

Кримінологія – наука, яка вивчає злочинців, які попалися, злочинців-невдах. Наука, яка вивчає щасливих злочинців, називається інакше – політологія.

Чому закохуєшся в того, кому ти не потрібна?

Буває, що закохуєшся в якогось неправильного. Він зовсім не відповідає твоїм смакам і вподобанням, але тебе до нього шалено тягне якась магічна сила. А пізніше розумієш, що закохалась і не розумієш чому. Дивишся на нього і свідомо розумієш, що він тобі не пара, бо він дурень, що сам не знає, як летить його життя, але нічого з собою не можеш зробити, бо він є щонайдорожчим. Ти відчуваєш, як твоє життя, спокійне, домашнє, злагоджене, летить у прірву і ти нічого не можеш зробити. Ти все прощаєш, хоча навіть невпевнена чи потрібна ти йому. Йдеш заради нього на вчинки, яких не бажаєш, а він заради тебе навіть не може вечір провести вдома. І так завжди, кладеш своє життя на тарілочці перед тим, кому воно не потрібне…

Ілона Козакевич, «Книга моєї душі»

Жалюгідна звичка серця

Так, я вже пройшов той період життя душевного, коли шукають тільки щастя, коли серце відчуває необхідність любити сильно і пристрасно кого-небудь, – тепер я тільки хочу бути коханим, і то дуже небагатьма; навіть мені здається, однієї постійної прихильності мені було б досить: жалюгідна звичка серця!..

Лермонтов, “Герой нашого часу”

Літо, прощавай

– Пломбірного ріжка надовго не вистачає. Тільки лизнув вершечок – дивишся, залишився один вафельний хвостик. На канікулах побіг купатися, не встиг пірнути – вже пора вилазити і знову в школу. Тому й туга бере.
– Покажи мені хоч що-небудь хороше, що не має кінця, і в мене на радощах дах поїде.

Рей Бредбері, “Літо, прощавай”

Все може бути добре, але…

– Все може бути добре, але якщо у тебе немає дорогої людини, то щось не так. Навіть коли ти успішний, все гаразд зі здоров’ям, ти багатий… – все, що люди можуть матеріального або навіть нематеріального вважати добрим. Якщо при цьому в тебе немає близької людини поруч – значить, не до кінця гармонія існує

Святослав Вакарчук

Зустріч

Другий раз мій світ злетів у повітря теж із за одного простого слова. Слова, яке зародилося в моїх грудях, пройшло через горло і затанцювало на устах, а потім злетіло з них перш, ніж я встигла схаменутися і зупинити його.
Питання було: “Ми зустрінемося завтра?”
І слово було: “Так”.

Лорен Олівер, “Деліріум

Щоб світ змінився

Якщо бажаєш, щоб світ змінився, – сам стань цією зміною.

Махатма Ганді

Іноді ти повинен…

Іноді ти повинен побігти, щоб побачити, хто побіжить за тобою.
Іноді ти повинен говорити м’якше, щоб побачити, хто насправді прислухається до тебе.
Іноді ти повинен зробити крок назад, щоб побачити, хто ще стоїть на твоєму боці.
Іноді ти повинен робити неправильні рішення, щоб подивитися, хто з тобою, коли все руйнується.

(Пауло Коельо)

Війна – це якась акція...

Війна – це якась акція, завдяки якій люди, які не знають один одного, один одного вбивають заради слави і вигоди людей, які знають один одного і один одного не вбивають.

Життя – це картина...

Життя – це картина, яку ми пишемо, а не завдання, яке потрібно вирішити

Олівер Холмс

ЩЕ ЦИТАТИ...

ЗНАЙ НАШЕ! Запорізька земля багата на таланти:ВОЛОДИМИР ДАХНО, автор "Козаків"

Енеїда (1991)

Дивитись: Козаки (серія мультфільмів)

7 березня 1932 р. у Запоріжжі народився Володимир Дахно, український кінорежисер і художник-аніматор, автор єдиного українського повнометражного анімаційного фільму «Енеїда» (за однойменним твором Івана Котляревського). Книжна дитина, бо батьки (тато – полковник, неня – бібліотекар) привчили читати «правильні» книжки. Чи варто дивуватися, що хлопчик мріяв про вступ до Суворівського училища? Після закінчення школи він спочатку вступив до медичного інституту, але майже відразу перевівся в Київський інженерно-будівельний інститут на факультет архітектури. За спогадами одногрупника Володимира Дахна, Юрія Химича, вони часто розважалися на парах, малюючи козаків у різних кумедних ситуаціях, і непомітно підкладали їх у проектор, коли лектор демонстрував світові архітектурні шедеври. Після закінчення інституту Володимир Дахно почав працювати архітектором у Києві.

Його незвичайні архітектурні проекти привернули увагу відомих мультиплікаторів Марка Драйцуна та Давида Черкаського і вони запропонували Володимиру Оксентійовичу роботу в новому творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів на студії «Київнаукфільм». Київську школу N 204 на Троєщині побудували за його проектом, але прибрали прізвище Дахно з робочих кальок закреслили, бо в архітектурній академії не простили, що пішов працювати на «Київнаукфільм».

У 1960 році Дахно дебютував як мультиплікатор із фільмом «Пригода перця», а перша серія циклу мультфільмів «Як козаки куліш варили», де Володимир Дахно виступив у ролі режисера та сценариста, вийшла у 1967 році.

«Я не дуже довго мудрував з козаками, — згадував Дахно. — Взяв та й намалював трьох запорожців на манер трьох мушкетерів. Один вийшов кругленький, маленький, інший — худий і довготелесий, третій – молодець, який пашить здоров’ям. Потім мені казали, що я дуже точно передав у цих персонажах український характер». Отже, головними героями стали три козаки: бурмило, коротун і силач: Грай, Око і Тур, але в самому серіалі їхні імена не звучать.

Картинки по запросу козаки володимир дахно

Наступним у серії став мультфільм «Як козаки у футбол грали», в якому команда українських козаків виграє кубок на турнірі, вийшов за два роки до завоювання Кубка київським «Динамо», певним чином передбачивши цей успіх. За спогадами Дахна, відомий динамівський воротар Віктор Банников розповів йому, що перед кожною грою «синьо-білі» всією командою дивилися на удачу «Як козаки у футбол грали».

Музику до мультфільмів про козаків написали талановиті композитори Ігор Поклад, Володимир Губа і Борис Буєвський.

Мультсеріал не заплямував себе російською мовою, хоча україномовних фільмів тоді не практикували. Сьогодні герої мультфільмів «Як козаки…» є одними з найбільш впізнаваних персонажів української мультиплікації, своєрідним національним символом.

З 1967 по 1995 рік Володимир Дахно створив дев’ять мультфільмів про козаків. Добрі та веселі козаки-мовчуни були генетичним контрастом до садиста Зайця із «Ну, постривай!» Працював Дахно не тільки над козаками. В цілому він створив понад 20 мультфільмів, серед яких найвідоміший — екранізація «Енеїди» Івана Котляревського.

Життя не балувало Володимира. У 42 роки одружився з Людмилою, через 4 роки народилася дочка Наталія, у 50 – розлучився. Та не вів він життя холостяка: доглядав за осліплою матір’ю та її дванадцятьма котами. Інколи допомагала Людмила, з якою вони зберегли нормальні стосунки. З роками він став трохи жорсткішим, нервовим, долала хронічна ішемія.

В.Дахно до кінця днів продовжував віддаватися улюбленій справі: творити, передавати свої знання молодим мультиплікаторам і мріяти. «Цілими днями сиджу і дивлюсь телевізор, – казав Дахно в одному з останніх інтерв’ю. – Чекаю появи кіно. Української мультиплікації як індустрії не існує. Анімацію можуть підняти тільки меценати. Меценатів теж немає. Є кілька студій, які перебиваються рекламою… Не приховую, мені зараз дуже важко. Але з часом, думаю, все встане на свої місця. Хоча ні мене, ні вас вже не буде».

За два місяці до смерті Дахно з Олександром Вікеном обговорювали сценарій дев’ятого мультфільму — «Як козаки в тридев’яте царство ходили», але спонсорів знайти не встигли.

Славетний український аніматор в останні роки жив на пенсію у 280 грн.

Творець кіношедеврів запам’ятався як дуже делікатний, привітний і лагідний чоловік з теплим поглядом і гарним почуттям гумору.

28 липня (офіційно – 30.07) 2006 року близько п’ятої вечора уві сні не стало Володимира Дахна, делікатної, інтелігентної, доброокої людини, творця кіно шедеврів про козаків. Сталося це в Києві на вул. Братиславська №38, де в 9-ти поверховому панельному будинку у однокімнатній квартирі з коридорчиком зі старою вішалкою, тісною кухонькою, існував славний запорожець і дві киці Крася та Муся на мізерну пенсію у 280 (згодом – 340 грн) та невелику стипендію за державну Шевченківську премію.

Читай також: ВІКІПЕДІЯ