Кияни Зіновій та Ілля Толкачови
Шрифт Зіновія Толкачова використано у написі «Ленін» на мавзолеї у Москві.
Джерело: http://uahistory.com/topics/famous_people/2629
Учень Федора Кричевського, друг Віктора Некрасова, киянин Зіно́вій Ше́ндерович Толкачо́в народився 23 лютого 1903 р. на Гомельщині (м. Щедрин).
Сім’я слюсаря не мала великих достатків, але справою честі вважали дати освіту синові.
Зіновій закінчив двокласний ремісничий відділ Київського казенного єврейського училища. І сьогодні на Горького, 69 стоїть червоний будинок училища (арх. А. Мінкус), спорудженого коштом цукрозаводчиків Лазаря та Льва Бродських у пам’ять про їхнього померлого брата.
Учився Зіно́вій Толкачо́в у художній школі, але не вдалося її закінчити, бо треба було працювати. Влаштувався хлопчина учнем майстра з розпису вивісок, потім у «живописній артілі» Мана.
У 1928–1931 рр. здобував освіту на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту у Ф. Кричевського.
Справи радянського художника, відданого комуніста були успішними. З. Толкачов із родиною отримали житло в престижному «Роліті», були сусідами Павла Тичини. Його головною темою був Ленін і комсомол.
Шрифт Зіновія Толкачова використано у написі «Ленін» на мавзолеї у Москві. Займався книжковою графікою, створив ілюстрації до повісті Е. Ремарка «На західному фронті без перемін». 1939 р. здійснив виставку серії робіт «Містечко» за мотивами творів Шолом Алейхема.
У 1940 р. був професором Київського художнього інституту.
Другу світову рядовий Зіновій Толкачов пройшов фронтовим художником, брав участь у звільненні таборів смерті Майданек у 1944 р. та концтабору Аушвіць (Освенцим) у 1945; був прикомандирований до комісії з дослідження злочинів у концтаборі Аушвіць.
Тому друга тема його графіки – антифашистська. У перші години звільнення концтаборів він написав роботи «Майданек», «Освенцим» і «Квіти Освенцима». Його друг письменник-фронтовик Віктор Некрасов заявив: «Я не знаю документів — саме документів! — сильніших за нариси Зіновія Толкачева». У Варшаві, Жешові, Катовице, Кракові, Лодзі та Люблині відбулися виставки робіт Толкачова. У Варшаві видано альбоми з роботами з циклу «Майданек» і «Квіти Освенцима» та від імені польського уряду їх розіслали очільникам країн антигітлерівської коаліції, міністрам союзних держав, військовоначалькам.
Позагравали совєти з бидлом – і досить: почався період цькування художника «космополіта». Роботи Толкачова були оголошені «сіоністсько-релігійними», творчість виявилася «глубоко порочной», а сам художник отримав тавро: «втілення безрідного космополітизму та буржуазного націоналізму».
Руки опускалися, але улюблена праця гоїла рани. Толкачов ілюстрував книги, писав портрети українських письменників. Багато робіт із дарчими написами подарував Віктору Некрасову.
Зіно́вій Ше́ндерович Толкачов помер 30 серпня 1977 у Києві.
Син Ілля Толкачов (6.08.1944 – 30.09.2007) мав монументальне мислення, був монументалістом від Бога. Особливістю роботи Аліка були виснажливі фізичні навантаження та постійні роз’їзди. Як філософ він сприймав довкілля, зображував його із підтекстом (графічні серії «Музика», «Чорна кава», «Лікарня»). У 63 роки він раптово пішов із життя.
Його монументальні роботи можна побачити в Києві у Сільськогосподарській академії, в Інституті кібернетики, у музеях медицини та педагогіки.
