Архів блогу

понеділок, 28 вересня 2015 р.

НОВИНИ ОСВІТИ:У МОН визначились з кандидатурою керівника УЦОЯО

НОВИНИ ОСВІТИ: У жовтні стартує І етап учнівських олімпіад

НОВИНИ ОСВІТИ: Про відзначення у 2015 році Дня захисника України

НОВИНИ ОСВІТИ: У МОН вирішили визначити кращих класних керівників

субота, 26 вересня 2015 р.

ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ:ЗНАЙ НАШИХ! ХУДОЖНИК Григор’єв Сергій

Григор’єв Сергій – класик за життя

istoriya_15_20121002_1566921032
81872b6104dadb6d21e2cba8a8343e9eпівники 1983
«Акварель – дивовижна техніка: легка та невагома , як дитинство, невловима, як юність та невблаганна до помилок, як час…», – учив художник Сергі́й Олексі́йович Григо́р’єв. Він народився 22 червня (5 липня) 1910 року у місті Луганську.  Був одинадцятою дитиною серед дюжини нащадків у сім’ї службовця залізниці. Батько Олексій Васильович розпочав свій трудовий шлях звичайним робітником, згодом став стрілочником, кондуктором; загинув на фронтах Другої світової. Мати Дарина Опанасівна за національністю молдованка, знала багато казок, пісень та легенд.
Дитячі роки майбутнього художника пройшли в залізничному селищі біля вокзалу Запоріжжя-І м. Олександрівська (зараз м. Запоріжжя). У дворі Сергійка звали Льока, він сам змайстрував балалайку, мандоліну, на яких виконував народні мелодії. У родині гадали в кого вдався Сергій своєю любов’ю до музики. І мати казала, що в дядька Кирила, який був музикантом, актором і блискучим оповідачем, добре грав на різноманітних інструментах і прославився на весь Донбас. У перші роки після революції діти навчались у школі. Сергійко не любив вчитися, усіма фібрами душі не поважав фізику та математику, але багато читав, за що його називали « ходячою енциклопедією».
Після закінчення п’ятого класу Сергія прийняли в щойно відкриту Запорізьку художньо-професійна школу, очолювану педагогом і книжковим графіком Вадимом Невським. Тут Сергій отримав перші уроки з композиції, навчався малювати з натури, писати аквареллю. Чотири роки здобував С. Григор’єв освіту у профшколі.
Серед його вчителів були: Вадим Миколайович Невський, клас малюнку, організовував учнівські виставки та поїздки на етюди на Дніпро, Хортицю, дніпровські пороги; Серафіма Кочергіна, учениця Івана Білібіна та Миколи Реріха; скульптор – італієць Томмазо Сальваторе Чікетті, викладав ліплення та малюнок, познайомив Григор’єва з творчістю Мікеланджело.
У 1926 році Григор’єв успішно закінчив навчання в Запоріжжі та поїхав до Москви. Як вільний слухач відвідував вищі науково- технічні майстерні (Вхутемас) відомих графіків Бруні і Павлінова.
У 1928 р. Григор’єв поступив на графічний факультет Київського художнього інституту. Протягом 2-х років він навчався під керівництвом учня Іллі Рєпіна – художника Фотія Красицького та Федора Кричевського і М. Беренштейна. У 1932 р. Григор’єв закінчив інститут, почав працювати в Харкові в видавництві «Мистецтво», викладав малюнок у Харківському художньому інституті. У 1933 р. схвальні відгуки отримали його твори, виставлені на виставці радянського мистецтва в Німеччині.
У цей же період Сергій Григор’єв познайомився із молодшою на 10 років Любов’ю Стелецькою. Дворянка, дочка відомого історика Гната Стеллецького, який побував на археологічних розкопках у Єгипті, Туреччині, Сирії, вів дослідження в Лубнах (шукав скарби Вишневецького, а знайшов підземний хід до Сули), Суботові, Чигирині. Був захоплений пошуками бібліотеки Івана Грозного у підземній Москві, копальнями срібла гетьмана Мазепи. Любов Гнатівна ілюструвала дитячі казки ( Л. Глібов «Зимні пісні», Н.Забіла «Перший крок») та займалася олійним живописом.
Сергій і Любов одружилися, 27 квітня 1933 року в Києві у них народилися доньки-близнючки – Майя та Галина, які стали художницями.
З 1934 Григор’єв викладав у Київському художньому інституті до 1960 р. (з 1948 року професор). Захопився пейзажем, серед робіт цього періоду багато видів Києва та Канева.
У 1939 році Сергія Григор’єва призвали до Червоної армії, брав участь у війні, закінчення якої зустрів у Києві.
Мешкаючи в Кончі-Заспі, художник переносив на полотно річку, зарості дерев та кущів, легенький осінній вітерець. Трепетно ставився до зображення квітів.
У 1951- р. у нього народився син-афроукраїнець, названий на честь дідуся Марсель.
У 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя. Його учень Віктор Зарецький (чоловік Алли Горської) став улюбленим зятем Григор’єва, чоловіком дочки Майї.
Помер Сергій Григор’єв 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
ДЖЕРЕЛО: http://uahistory.com/topics/famous_people/1499

Запорізький обласний краєзнавчий музей привіз з IV Всеукраїнського музейного фестивалю ІІ місце!

Новації вступної кампанії - 2016:


Міністерством освіти розроблено проект Умов прийому до вищих навчальних закладів в 2016 році

 Проект умов прийому до ВНЗ (2016)

четвер, 17 вересня 2015 р.

Кияни Зіновій та Ілля Толкачови

Кияни Зіновій та Ілля Толкачови

Tolkachev-Zinoviy-5Шрифт Зіновія Толкачова використано у написі «Ленін» на мавзолеї у Москві. 
Джерело:         http://uahistory.com/topics/famous_people/2629
Учень Федора Кричевського, друг Віктора Некрасова, киянин Зіно́вій Ше́ндерович Толкачо́в народився 23 лютого 1903 р. на Гомельщині (м. Щедрин).
Сім’я слюсаря не мала великих достатків, але справою честі вважали дати освіту синові.
31770_gorkogo-vulitsya-69

Зіновій закінчив двокласний ремісничий відділ Київського казенного єврейського училища. І сьогодні на Горького, 69 стоїть червоний будинок училища (арх. А. Мінкус), спорудженого коштом цукрозаводчиків Лазаря та Льва Бродських у пам’ять про їхнього померлого брата.
Учився Зіно́вій Толкачо́в у художній школі, але не вдалося її закінчити, бо треба було працювати. Влаштувався хлопчина учнем майстра з розпису вивісок, потім у «живописній артілі» Мана.
У 1928–1931 рр. здобував освіту на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту у Ф. Кричевського.
Справи радянського художника, відданого комуніста були успішними. З. Толкачов із родиною отримали житло в престижному «Роліті», були сусідами Павла Тичини. Його головною темою був Ленін і комсомол.
Шрифт Зіновія Толкачова використано у написі «Ленін» на мавзолеї у Москві. Займався книжковою графікою, створив ілюстрації до повісті Е. Ремарка «На західному фронті без перемін». 1939 р. здійснив виставку серії робіт «Містечко» за мотивами творів Шолом Алейхема.
У 1940 р. був професором Київського художнього інституту.
Другу світову рядовий Зіновій Толкачов пройшов фронтовим художником, брав участь у звільненні таборів смерті Майданек у 1944 р. та концтабору Аушвіць (Освенцим) у 1945; був прикомандирований до комісії з дослідження злочинів у концтаборі Аушвіць.
Ofort-Tolkachev-2

Тому друга тема його графіки – антифашистська. У перші години звільнення концтаборів він написав роботи «Майданек», «Освенцим» і «Квіти Освенцима». Його друг письменник-фронтовик Віктор Некрасов заявив: «Я не знаю документів — саме документів! — сильніших за нариси Зіновія Толкачева». У Варшаві, Жешові, Катовице, Кракові, Лодзі та Люблині відбулися виставки робіт Толкачова. У Варшаві видано альбоми з роботами з циклу «Майданек» і «Квіти Освенцима» та від імені польського уряду їх розіслали очільникам країн антигітлерівської коаліції, міністрам союзних держав, військовоначалькам.
Позагравали совєти з бидлом – і досить: почався період цькування художника «космополіта». Роботи Толкачова були оголошені «сіоністсько-релігійними», творчість виявилася «глубоко порочной», а сам художник отримав тавро: «втілення безрідного космополітизму та буржуазного націоналізму».
Tolkachev-Zinoviy-Portret-VPN-1

Руки опускалися, але улюблена праця гоїла рани. Толкачов ілюстрував книги, писав портрети українських письменників. Багато робіт із дарчими написами подарував Віктору Некрасову.
Зіно́вій Ше́ндерович Толкачов помер 30 серпня 1977 у Києві.
Sun

Син Ілля Толкачов (6.08.1944 – 30.09.2007) мав монументальне мислення, був монументалістом від Бога. Особливістю роботи Аліка були виснажливі фізичні навантаження та постійні роз’їзди. Як філософ він сприймав довкілля, зображував його із підтекстом (графічні серії «Музика», «Чорна кава», «Лікарня»). У 63 роки він раптово пішов із життя.
Його монументальні роботи можна побачити в Києві у Сільськогосподарській академії, в Інституті кібернетики, у музеях медицини та педагогіки.