Горіховий Спас -двадцять дев’яте,
горіхи і хліб на столі...
Хай сповняться нині всі ваші бажання
І будуть щасливими ночі і дні!
Серпень – місяць дивовижних свят, трьох Спасів, які йдуть, змінюючи один одного.
14 серпня – Перший Спас, іменований у народі Медовим.
19 серпня – Другий Спас, Яблучний.
29 серпня – Третій Спас, Хлібний або Горіховий.
Вже саме слово «Спас» викликає в пам’яті ім’я Ісуса Христа і являє собою скорочену форму від слова «Спаситель». Всі три свята присвячені Сину Божому. У кожного з Спасів мається церковне офіційну назву. Але не варто випускати з уваги цікавий факт – у стародавніх слов’ян був бог на ім’я Спас, що відповідає за збір і збереження врожаю. Зібрані дари природи рятували від голоду взимку. Як бачимо, вкотре язичницьке спадщина химерно переплітається з православними.
14 серпня – Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього. У стародавні часи в Константинополі саме в серпні спостерігалися спалахи хвороб. Щоб їм протистояти і припинити поширення епідемій, вулицями проносили хрест, що включає в себе частки дерева хреста, на якому розіп’яли Христа. Освячували їм криниці та водойми. І хвороби покидали місто. В даний час в храмах здійснюється мале освячення води. Але не тільки в пам’ять про константинопольському способі боротьби з епідеміями. Згідно з переказами, князь Володимир хрестив Київську Русь саме в серпні. Ця подія теж сьогодні згадують і в його честь величають свято Мокрим Спасом або Спасом на воді. Інша назва – Медовий Спас. У храмах проходить благословення меду. Раніше мед був не тільки ласощами, з нього готували хмільний напій, за допомогою якого рятувалися від недуг. Ще одне ім’я народне свята – Маковій. За християнською традицією, в храмах говорять про мученицьку смерть семи братів Маккавеїв. Але насправді брати відносини до щедрого народному святу не мають, близькі тільки лише за звучанням. Просто з 14 серпня слов’яни починали збирати мак і пекли перший пироги з маковою начинкою.
• В давнину на Маковея збирали спеціальні маленькі букети-маковійчики, які перев’язували червоною стрічкою. Складалися вони з 17 трав і рослин, серед яких найчастіше зустрічалися: соняшник – уособлення сонця, калина – символ жіночої краси, календула і рута – захист від хвороб, материнка – щоб навіки не переводився, колосся – гарантія багатого врожаю, м’ята – для заспокоєння , буркун – проти сварок, ласкавец – для миру в домі, полин – від нечистої сили, макові головки – головний і потужний оберіг. Перш ніж чекати від букета чудес, його слід було освятити в церкві. А потім поставити у вазу без води – щоб рослини висушити, і на підвіконня на цілий рік, до наступного Спаса.
Мед, мак і борошно нового врожаю були головними інгредієнтами святкового частування, яке обов'язково освячують у церкві. Ця умова, швидше за все, також пов'язана з древньою традицією - перший урожай приносити Богові, а вже після цього споживати самим і обов'язково ділитися з тими, хто цього не має. Тому в кожному будинку на свято першого Спаса багато пекли: медові коржики, які були традиційною обрядовою їжею наших предків, пироги з маком, паски, млинці з маком і медом і варили медовуху.
У день цієї перемоги (14 серпня 1164 року) перед битвою нібито чудесно заблищала-обновилась ікона Божої Матері. З метою надання місцевого характеру цьому явно без слов'янських коренів святу, йому надали національного трактування.
У святкові богослужіння були введені обряди виносу хреста, ходіння з ним по вулицях та урочистого водосвяття.
Цього дня вшановують також сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла), а також матір їхню Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазара, які прийняли мученицьку смерть за відмову прийняти язичництво.
Тому в Україні свято дістало ще одну назву Маковія. Це свято збігається в часі ще й із другим вирізанням стільників із вуликів. Тому ще одна його назва – медовий Спас. Перший мед несли в церкву святити.
Свято Маковія називається в народі ще Спасом на воді або Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою.
Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. Цього дня святили також колодязі та воду в річках.
На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.
Посвячені букети кладуть удома за образи і зберігають до весни.
Навесні колись макове насіння розвівали по городу, "щоб мати городину всяку, як того маку". А сухі квіти дівчата вплітали собі у волосся на Благовіщеня, "щоб довге виростало і не випадало".
Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». Освячені на Спаса букети слід тримати в кімнатах — це могутні обереги. Освятивши наступного року новий букет, старий не викидайте на сміття, а спаліть або віддайте до церкви, щоб це зробили там.
• До Яблучного Спаса куштувати яблука не дозволялося, особливо батькам, що втратили дітей. У народі говорили, що інакше на тому світі дитині яблука не дістанеться. Мовляв, на Спаса по раю ходить Христос і роздає дітям яблука, а чия мама їла яблука до свята, тому не дає. Церква називає це забобоном. Сам звичай приносити плоди для благословення глибоко назідателен і вчить нас пам’ятати, що все – від Бога. У наших благочестивих предків був навик все робити з Богом, починати і закінчувати важливі справи молитвою. А збір врожаю – подія архіважлива. Тому перші фрукти, перший сніп пшениці або той же мед приносилися в храм, в дар Богові. Цей дар додому не забирали, залишали в церкві. Але традиції зазнала змін. Дари природи і раніше освячують, але тепер вже для того, щоб забрати додому, скуштувати і отримати свою порцію божої милості. Представники духовенства стверджують, що в церкві немає поста на яблука. Основне для церковників – це вже точно не обмежити споживання яблук, а навчити людей бути вдячними Богу за дари. Народ церква слухає, згідно киває, але відповідає – «не нами придумано, не нам і скасовувати».
У церкві в цей день святять фрукти (груші, яблука), мед і жито-пшеницю. Зважаючи на велич свята, піст дещо слабший: дозволяється їсти рибу, уживати олію та випити трошки неміцного вина.
Обрядовою їжею на цей день є «шулики» – випечені в печі пісні коржі. Готовий корж ламають на шматки та змішують у макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Святковою стравою на Спаса були й печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Також готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх з узваром або грушівником — киселем зі свіжих груш.
Існує легенда, що на Спаса ходить Бог раєм та роздає дітям яблука, але не всім, а тільки тим, чиї матері дотримувалися звичаю й до яблучного Спаса не куштували яблук. Якщо мати порушила правило, її дитина гостинця не отримає. Свідома відмова матері від ласування яблуками до цього дня певною мірою схожа на піст на згадку про втрачену дитину, яка померла ще малою.
Здебільшого родина урочисто сідає за стіл після повернення із церкви. Яблука під час цього святкового обіду найкраще смакують зі свяченим медом.
Цього дня поминають померлих родичів. Це третій день протягом року (після Страсного Четверга та Зелених Свят), коли забуті покійники можуть вийти на землю.
У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: “Прийшов Спас – держи рукавиці про запас!”
19 серпня – Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. У церквах згадують про описаний в Євангеліє подію, яке показало, що в Ісусі з’єднані два єства – людське і божественне. Якось Ісус разом зі своїми учнями Петром, Іоанном та Яковом вирушив на гору Фавор, щоб помолитися. Під час молитви Христос преобразився: лице Його змінилося і засяяло подібно до сонця, а одяг зробився білим і блискучим як світло або сніг. Мало того, поруч з рятівником нізвідки з’явилися два древніх пророка – Ілля та Мойсей. Потім виникла хмара, всіх осінь, і пролунав божественний голос, який сповістив, що «… це Син Мій Улюблений … Слухайте Його». А так як це диво сталося на горі, в народі свято часто називають Спас на горі. Також широко поширена назва Яблучний Спас. Ще в дохристиянську бутність наші предки відзначали свято збору врожаю, вшановували матінку-природу і перший раз в році ласували яблуками. А після хрещення Русі яблука та інші плоди стали освячувати в церквах – в ім’я Христа. Ніби символічно приносячи дари Богу від благословенної їм природи.
29 серпня відзначають перенесення Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа з Едесси до Константинополя. У далекому минулому Авгар, цар сирійського міста Едессі, захворів – вразила його проказа. Одного разу дійшов до царя слух про чудотворця, який зцілює недуги мало не один своїм виглядом. Як відомо, потопаючий хапається за соломинку. Написав цар цього цілителя лист, в якому благав прийти і вилікувати його. З листом відправив придворного живописця, щоб той написав портрет Боголюдини. Художник записку передав, а от зобразити Христа не зміг. Тоді Христос попросив принести йому воду і убрус (рушник, полотно). Він умив обличчя, витер його убрусом, на якому відбився Божественний Лик, і вручив рушник живописцю. Той відніс убрус своєму цареві, Авгар доторкнувся до святині і видужав. Цар пишно оздобив Нерукотворний образ і розмістив в кам’яній ніші над міськими воротами Едесси, щоб кожен входить в місто могло йому вклонитися. Пізніше, при язичників, образ заради збереження замурували в ніші черепицею. Ще пізніше образ був знову здобутий, і до нього додався новий відбиток, вже на черепиці. Через багато років християнам вдалося викупити святиню у арабів, і 29 серпня 944 року Нерукотворний образ було перенесено до Константинополя. На жаль, в 1204 році, з навалою хрестоносців, образ безслідно зник. У народі свято прозвали Горіховий Спас, з тієї причини, що до цього дня дозрівали лісові горіхи, і Хлібний Спас, бо господині пекли пироги з борошна нового врожаю.
На Горіхового Спаса закінчується Успенський піст. Незважаючи на суворість посту, Успенський піст вважається на Русі найприємнішим та легким через велику кількість достиглих фруктів і овочів. У народі навіть склалася приказка: "Петрівка - голодування, Спасівка - Лакомка".
На Горіховий Спас в багатьох містах раніше влаштовували ярмарки, тьому ще одна його назва – «Спас на полотні» або полотняний Спас. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою.
За старих часів говорили - "Ластівки відлітають у три рази, у три Спаса". На третій Спас - останній відліт ластівок. Також існувала прикмета - "Якщо журавель відлетить до третього Спасу, то на Покрову буде морозно".
На Горіховий Спас прийнято готувати різні страви з додаванням горіхів, і пригощати ними всіх рідних і близьких.
Чим же можна порадувати і здивувати своїх рідних в це свято? Звичайно, традиційним для Горіхового Спаса "горіховим меню"! Горіхи багаті вітамінами і широко використовуються в кулінарії по всьому світу. Можна подати до столу домашні горіхові кекси або тістечка з горіховим кремом за вашим улюбленим рецептом. Можна зробити різні кекси з декількома видами горіхів. Проявіть фантазію та потіште своїх близьких.
Між Другим і Третім Спасом, в період з 14 по 28 серпня, проходить Успенський піст. Він присвячений праведної кончину (Успіння) Діви Марії, її душа вирушила в царство небесне 28 серпня. У цей день нічого не підозрюють апостоли, які проповідували кожен у своїй місцевості, раптово опинилися в одному місці – щоб попрощатися з Пресвятою Богородицею. Божа Матір заснула («успіння» – занурення в сон) навіки, душа її відлетіла в інший світ. У просторіччі пост зазвичай іменується Спасівка, що логічно, адже він обрамлений Спас. За суворістю пост близький до Великого: ніяких продуктів тваринного походження. Але в народі він вважається легким завдяки достатку достигли овочів, фруктів, зелені. Спасівку називають ласуном.
Прикмети та повір’я
• На Горіховий Спас дівчата намагалися прочитати долю по першому знайденому горіху.
Стиглий і смачний – до благополуччя.
Порожній – змін не передбачається.
Гнилий або гіркий – до горя.
Недоспевшій – до важливих новин.
А так як цей Спас ще й Хлібний, існувало багато прикмет на хлібну тему. Щоб не накликати злидні, не ріжте хліб на вазі.
Відкусив шмат – доїж його до кінця, не залишай, щоб своє щастя не залишити.
Хліб не ламай, а ріж ножем, щоб діла не поламалися.
